- г. прох.
- горный проход
Русский орфографический словарь. / Российская академия наук. Ин-т рус. яз. им. В. В. Виноградова. — М.: "Азбуковник". В. В. Лопатин (ответственный редактор), Б. З. Букчина, Н. А. Еськова и др.. 1999.
Русский орфографический словарь. / Российская академия наук. Ин-т рус. яз. им. В. В. Виноградова. — М.: "Азбуковник". В. В. Лопатин (ответственный редактор), Б. З. Букчина, Н. А. Еськова и др.. 1999.
прохід — іменник чоловічого роду … Орфографічний словник української мови
прохідка — іменник жіночого роду розм … Орфографічний словник української мови
прохідний — прикметник … Орфографічний словник української мови
прохідник — іменник чоловічого роду, істота … Орфографічний словник української мови
прохідниця — іменник жіночого роду, істота … Орфографічний словник української мови
прохідницький — прикметник … Орфографічний словник української мови
прохідність — іменник жіночого роду … Орфографічний словник української мови
прохідський — прикметник … Орфографічний словник української мови
Прох. — Прох. Прохор … Словарь сокращений и аббревиатур
прохідний — а/, е/. 1) Який має крізний прохід; крізь якого (яким) можна проходити кудись. || Признач. для перевірки перепусток, документів тощо тих, хто проходить на підприємство, в установу і т. ін. і виходить звідти. || у знач. ім. прохідна/, но/ї, ж.… … Український тлумачний словник
прохід — хо/ду, ч. 1) Дія за знач. проходити 1), 3), 6). 2) Місце, де можна проходити, просуватися, проникати крізь що небудь, між кимсь, чимсь. || Канал, частина порожнистого органа (в живому організмі). Носоглотковий прохід. Слуховий прохід. •• Дава/ти… … Український тлумачний словник