буджу
21побудити — I див. побуджати. II буджу/, бу/диш, док., перех., до чого або з інфін., діал. Спонукати …
22пробуджувати — ую, уєш і рідко пробуджа/ти, а/ю, а/єш, недок., пробуди/ти, буджу/, бу/диш, док., перех. 1) Примушувати кого небудь проснутися; будити, розбуджувати. || Примушувати опам ятатися, отямитися. 2) перен. Виводячи зі стану спокою, застою і т. ін.,… …
23пробуджуватися — уюся, уєшся, недок., пробуди/тися, буджу/ся, бу/дишся, док. 1) Переставати спати, прокидатися від сну; будитися, просипатися. || Опам ятовуватися, приходити до тями. || перен. Оживаючи, наповнюватися звуками, рухом і т. ін. Пробуджуватися від сну …
24розбуджувати — ую, уєш і рідко розбуджа/ти, а/ю, а/єш, недок., розбуди/ти, буджу/, бу/диш, док., перех. 1) Переривати чийсь сон, примушувати кого небудь прокинутися. || перен. Примушувати кого небудь опам ятатися, скинувши з себе заціпеніння, відірватися од нав …
25розбуджуватися — уюся, уєшся, недок., розбуди/тися, буджу/ся, бу/дишся, док., розм. 1) Прокидатися від сну. 2) перен. Виходити зі стану спокою, апатії, ставати діяльним, активним. 3) перен. Виникати, проявлятися або посилюватися (про почуття, переживання, думки і …
26будити — [буди/тие] буджу/, бу/диеш; нак. ди/, д і/т …
