зуби
121зрослощелепні — их, мн. Ряд костистих риб, у яких кістки верхньої щелепи щільно зрощені, зуби утворюють міцний дзьоб …
122зубатий — а, е. 1) З великими, гострими, міцними зубами; з великою кількістю зубів. || Який має зуби. || Який має великі зубці (у 1 знач.). 2) перен., розм. Гострий на язик, готовий завжди дати відсіч …
123зубенята — ня/т, мн. Зменш. пестл. до зуби (див. зуб 1)) …
124зубовий — а/, е/, спец. Який має зуби (у 2 знач.), із зубами (про деякі машини, частини машин і т. ін.) …
125зубоньки — ів, мн. Зменш. пестл. до зуби (див. зуб 1)) …
126зціплювати — юю, юєш і діал. зціпля/ти, я/ю, я/єш, недок., зці/пити, плю, пиш; мн. зці/плять; док., перех. 1) Щільно стуляти (зуби, уста і т. ін.). || безос. •• Зці/пивши зу/би виявляючи велику витримку, стійкість, напруживши всі сили. 2) Зводити докупи,… …
127зціплюватися — юється і діал. зціпля/тися, я/ється, недок., зці/питися, иться; мн. зці/пляться; док. 1) Щільно стулятися (про зуби, уста і т. ін.). 2) Зводитися щільно докупи; міцно стискатися (про пальці, кулаки, руки). 3) перен. Під дією морозу ставати… …
128кланці — ів, мн., зах. Ікла й зуби звірів …
