- жучий
- ж'учий, -ья, -ье
Русский орфографический словарь. / Российская академия наук. Ин-т рус. яз. им. В. В. Виноградова. — М.: "Азбуковник". В. В. Лопатин (ответственный редактор), Б. З. Букчина, Н. А. Еськова и др.. 1999.
жучий
Смотреть что такое "жучий" в других словарях:
Жучий — прил. разг. 1. соотн. с сущ. жук I, связанный с ним 2. Свойственный жуку [жук I], характерный для него. 3. Принадлежащий жуку [жук I]. Толковый словарь Ефремовой. Т. Ф. Ефремова. 2000 … Современный толковый словарь русского языка Ефремовой
жучий — жу/чья, жу/чье, жу/чьи (от жук) … Орфографический словарь русского языка
плоскоріжучий — прикметник … Орфографічний словник української мови
протиріжучий — прикметник … Орфографічний словник української мови
ріжучий — прикметник … Орфографічний словник української мови
швидкоріжучий — прикметник … Орфографічний словник української мови
біжучий — а, е. 1) Який біжить, тече; проточний, бігучий (у 2 знач.). Біжуча вода. 2) перен. Який відбувається, здійснюється тепер; поточний … Український тлумачний словник
плоскоріжучий — а, е. Призначений для підрізування (без перегортання) і розпушування орного шару ґрунту. || Забезпечений таким ріжучим органом (ножем) (про обробне знаряддя) … Український тлумачний словник
ріжучий — а, е. 1) Дієприкм. акт. теп. ч. до різати 1). 2) у знач. прикм. Признач. для різання. 3) у знач. прикм., перен. Різкий, гострий (про біль). 4) у знач. прикм., перен. Який викликає неприємні відчуття, справляє неприємне враження … Український тлумачний словник
біжучий — прикметник … Орфографічний словник української мови
